Можливо, трохи ніяково почувався Дмитро Барвін на шкільній лінійці, що відбулася 7 листопада у його рідній Халтурінській школі, під зацікавленими поглядами десятків учнів, адже й сам не так давно був таким же, як вони, безтурботним хлопчаком, і тому бути в центрі уваги йому незвично. Сьогодні ж Дмитро – боєць Нацгвардії, захисник Батьківщини. Він прибув додому в короткотермінову відпустку.

         Юнак був небагатослівним: він просто чесно й сумлінно виконує свій чоловічий обов’язок. У минулому лишились навчання в школі та в профтехучилищі, армійська служба. Після оголошення часткової мобілізації він добровольцем став до лав Національної гвардії, але, оберігаючи батьків, не розповідав рідним, що воює на сході.

         Дмитро – водій БТРа. Його військовий підрозділ на той час контролював ситуацію в Дебальцевому на Луганщині, відбиваючи посилений натиск бойовиків.

         Так трапилося, що відпустка Дмитра Барвіна співпала з відпусткою його однокласника Володимира Іванілова, який теж боронить Україну від ворога, але на Донеччині. Спочатку він брав участь в антитерористичній операції в Донецьку, а тепер в складі сил АТО забезпечує охорону й оборону приморського міста Маріуполь, яке нині теж перетворилося на важливий стратегічний об’єкт.

         Довідавшись про відпустку Дмитра й Володимира, Їхній колишній класний керівник Світлана Григорівна Погрібна запросила їх до школи, аби юні школярі більше дізнались про мужній вчинок односельців, які не злякалися виступити на захист нашої держави. За великим рахунком, хлопці, які й відмінниками ніколи не були, й з – поміж інших раніше нічим не вирізнялись, зараз іспит громадянськість здають на відмінно.

         Школярі, в свою чергу, на знак щирої вдячності захисникам Вітчизни підготували і вручили їм свої дитячі обереги – малюнки про мир та Україну і листи воїнам.

         Дмитро і Володимир пообіцяли передати їх, повернувшись після відпустки на місце служби, побратимам-гвардійцям, бойовим товаришам. Кажуть, що це найцінніші подарунки з дому. Це те, що підтримує їхній дух у холодних вогких землянках під обстрілами терористів, це те, заради чого вони полишили свої домівки.

Не залишились осторонь і батьки дітей, передавши бійцям хто грошову допомогу, хто теплі речі.

         А на прощання від усіх пролунало хвилююче і щемне побажання якнайшвидше повертатись з перемогою і неушкодженими.

         Такі зустрічі й спілкування – найкращий урок патріотизму, приклад того, як треба любити Україну й цінувати мир.

         Отож, хлопці, повертайтеся скоріше додому, бо тут вас чекають рідні, знайомі та учні Халтурінської ЗОШ!