Пропонуємо ознайомитися із звітом зустрічей і виховних заходів з воїнами 101-ої бригади охорони, що підпорядковується ГШ ЗСУ м. Києва.

Хай живе надія

Виховний захід – зустріч з воїнами 101 – ої бригади охорони, що підпорядковується ГШ ЗСУ м. Києва

Мета:

• розширення світогляду про Україну, піднесення патріотичного духу учнів, що формує пізнавальний інтерес до історії нашої держави, її традицій, національної символіки, визначних постатей, а також до актуальних подій сьогодення;
• розвиток почуття гордості за свою державу, співпереживання за минуле, співпричетність до сьогодення і творення її майбуття;
• виховання патріотизму, любові до своєї Батьківщини, її мови та культури, усвідомлення власної значущості в ході історії держави.

Хід уроку

Пісня «Рідна Україна» Масевич Яна

Ведучий 1. Подивіться, будь-ласка, у вікно: шепоче замріяний вітер слова кохання синьоокому ставкові, а день стоїть у шелестах золота та яскравих кольорах осінніх квітів. Обнялися голубе небо і пожовкле колосся безкраїх степів. Такою ми бачимо під вересневим сонцем нашу неньку – Україну.

Ведучий 2. Вона горда від того, що зуміла виховати людей, здатних об’єднатися на Майдані, здобути волю, вибороти справедливість. Ми заявили про себе, як про велику націю, гідну зайняти достойне місце у світовій спільноті.

Ведучий 1. Вдивляємось у далеч і так виразно бачимо широчінь повноводних рік у вінку зажурених верб і пломінкої радості калини. Про щось шепочуть тінисті діброви й зелені гаї, мережані узори білих осель із вродливими мальвами на причілку.

Панасенко

Дивися, безкрайнєє, синєє небо,

Стоїть над землею, неначе шатро.

Воно посилає любов нескінченну

І щиро дарує надію й добро.

У цьому шатрі килими золотаві –

Із соняхів, жита, пшениці, вівса.

А десь майоріють, як крапельки неба,

Волошки блакитні. Яка ж то краса!

Тут мешкають люди привітні та чесні,

Хліб–сіллю гостей зустрічають вони.

Земля наша щедра, родюча, багата –

Усіх нагодують безмежні лани.

Хай знає весь світ про казкову країну,

Де синєє небо та жовті поля.

Хай квітне щаслива моя Україна!

Найкраща, безцінна, любима земля

Шокодько

Україна – єдина країна.

Край безмежних козацьких степів

Рідна мова її солов’їна,

А у небі ключ журавлів

Її доля в народі оспівана.

На скрижалях історії час:

Це душа Чураївни омріяна

І яку так прославив Тарас.

Жалій

Я-українка! Горжусь і радію

Що рідною мовою я володію

Шевченковим словом умію писати,

Слова мелодійні і вірші складати

Я-українка! живу в Україні

На вільній, єдиній моїй Батьківщині

Де все мені в радість ліси і садки

Озера й річки, глибокі ставки,

Лани неосяжні і гори й долини,

Цвіт білосніжний у лузі калини,

В душі моїй солодко грає сопілка

Бо я з України, бо я – українка!

Ярмошевич

Розцвiтай, Україно,
Ти квiтками калини
I рости, Україно, синiв,
Щоб вони тебе милу
Захищати зумiли
Вiд усiх чужакiв-ворогiв.

Хай буде Україна
Багата та сильна,
Та щоб горя не знала вона,
Щоб була вона гарна,
Щоб була вона вiльна,
Україно моя чарiвна!..

Нам сам Бог помагає
Й землю благословляє,
В боротьбi за життя нас веде
За свою Батькiвщину,
Бо немає країни
Краще нашої бiльше нiде!..

Ведучий 1. Вслухаємось у гомін сивої давнини: звідти крізь віки долинає тупіт розвихрених коней, брязкіт шабель із козацької доби, гучна яса стрілецької слави.

Ведучий 2. Як же довго наш народ ішов до незалежності! Ішов через утиски, в’язниці й Сибіри упродовж усієї історії від часів Русі до наших днів. На цьому шляху загинула незлічена кількість кращих синів і дочок України, які відстоювали її незалежність.

Ведучий 1. Україна – країна трагедій і краси, країна, де найбільше люблять волю і найменше знали її, країна гарячої любові до народу, довгої вікової героїчної боротьби за волю.

Вівчаренко

Хай словом пророчим воскресне Шевченко,

І хвилями Дніпр його погляд зведе.

Уславлена будь у віках моя ненько,

Хай квітне завжди твоє ім’я святе

Ніхто не здолає твій дух і свободу!

Козацькому роду тримать булаву,

Міцній, Україно для щастя народу

Для вірних нащадків во славу живи!

Родинонько, наша червона калина,

Як писанки, села у рястах-садах,

Живи Україно, моя Україно,

Хай Бог тобі множить щасливі літа!

Ведучий 1. Ми свідки історії, історія – це ми…

Ведучий 2. Ми живемо у непростий час – час змін.

Ведучий 1. Революція, яка відбулася нещодавно у Києві, довела, що український народ єдиний. Тепер маємо і в нашій історії такі події, що перед усім світом засвідчили прагнення українського народу до вільного, щасливого життя.

Ведучий 2. Як це не сумно говорити, але жодна революція не проходить мирним шляхом – без жертв. Жертви завжди є з обох сторін. Ми хочемо, щоб кожен громадянин України згадав, за що він любить свою країну, свою рідну землю. І кожен усвідомив за що боролися учасники Євромайдану і заради чого пожертвували своїм життям «Небесна сотня» та герої Сходу.

Ведучий 1. Вже другий рік наша увага прикута до Сходу України. Неспокійно стало у мальовничому колись куточку Донбасу. Смерть, кров, поранення, руїни щодня турбують серця матерів, дітей, бійців не тільки на Сході, а й в усіх куточках нашої держави.

Ведучий 2. Ніхто не залишається байдужим, бо Україна – єдина країна.

Веремійчик

Досить воєн. У серці проївся дим.
Розтрощили усе гармати.
Залишились руїни і ряди домовин.
І серця, що уміють чекати.

День за днем догорає у чашах полин,
і у душах все більше болю....
Годі градам ламати дитячі сни,
і вершити юнацькі долі.

Твоя мама живе від новин до новин...
Я благаю, не смій вмирати.
Мій коханий солдате, повертайся живим.
Обійми посивілу матір.

Зупиняється час: ти один на один.
Де вже врешті ота перемога?
Мій коханий солдате, повертайся живим.
Повертайся, заради Бога.

Досить воєн, затоптаних в землю надій,
досить душ молодих і нещасних.
Від залишених ран не злічити слідів.
Не лікують їх навіть часом.

Відгримлять горизонти. Залишаться шви.
Для історії стануть рядками.
Мій коханий солдате, будь ласка, живи.
Для своєї єдиної мами.

Задихається світ, не змовкають церкви,
і надія у серці - нетлінна.
Мій коханий солдате, будь ласка, живи.»

Відеоролик _______________________________________________

Жалій

Про війну не з книжок, а з життя

Нам сьогодні розказують діти,

Як же боляче, сльози в очах

І так хочеться все зупинити,

Я до Бога звертаюсь, молюсь,

Аби більше не гинули люди

І щоб мирно було на землі,

І щоб діти сміялись повсюди,

Нам би ту припинити війну,

Нам би чистого, мирного неба

Ну невже так багато прошу,

Не стріляйте! Будь ласка, не треба,

Сум в очах, біль у серці, біда

Охопила мою Україну

І спиняються юні серця,

І зі Сходу погані новини,

І якби ж то я тільки могла

Щось змінити своїми рядками,

Я б нам миру усім нарекла,

Написала б про щастя словами,

Сподіваюсь на мир і молюсь

За всіх тих, хто сьогодні на Сході,

Повертайтесь живими прошу,

Повертайтеся швидше додому!

Пісня «Я молюся за тебе»

Кабак

Про що мовчать сумні солдата очі?

Про те, що нам не варто говорить:

Про жах війни, про молитвИ щоночі,

Про те, як тяжко друзів хоронить...

Що сховано за посмішку солдата,

Таку гірку, що сльози на очах?

Останнє слово мудрого комбата...

Чи власний непоборний дикий страх...

Страшна війна так швидко все змінила...

Чому черствіють молоді серця?

Мов ангели, що в них забрали крила

Й тепер нема до неба вороття...

Вони мовчать, немає що казати,

Бо ми не хочем бачити їх світ,

Бо ми не хочем з ними помирати,

Нам рано ще писати заповіт...

Прокинсь, народ, до нас кричать їх очі,

Та ми ж сліпі, і не бажаєм зріть...

Оглухли ми, лиш молимся шоночі,

Та не за них, а щоб собі пожить...

Вони мовчать, щоб ми таки почули,

Щоб ми відкрили злякані серця:

Згадайте їх, вони ж нас не забули,

Вони для нас виборюють життя!

Відеоролик «Пам’ятаємо тебе таким…»

Ведучий 1. Біль від втрати молодих, красивих, сповнених сил, енергії відчуває вся країна. Ми не просто це бачимо і чуємо. Ця біда торкнулася і нашого селища. Героїчно загинув випускник нашої школи Барвін Дмитро.

Ведучий 2. 16 лютого 2015 року в районі села Нижнє Лозове, БТР з його екіпажем, рухаючись із Новогригорівки у напрямку смт. Луганське, підірвався на фугасі. Разом із Дімою загинули Старший лейтенант Роман Тимошенко та солдат Михайло Іваничко. Ніхто не сподівався, що ця мить, на жаль, буде останньою, трагічно обірве молоді життя, нездійснені мрії, сподівання, кохання…

Ведучий 1. Вшануємо пам'ять загиблих героїв хвилиною мовчання

(хв. мовчання)

Долженко ( із свічкою)

Перед іконою я стану на коліна,

Воскову свічку тихо запалю

І помолюсь за рідну Україну,

За тих солдатів,

Що полягли в жорстокому бою.

Солдате український, я за тебе

Щодня благаю Бога і молю,

Щоб захистив жовте поле, синє небо,

І щоб живим лишився ти в бою.

Перед солдатом стану на коліна,

Воскову свічку тихо запалю

За те, що захищає Україну

В запеклому жорстокому бою.

Ведучий 2. Найбільше в світі щастя — це мир на землі, коли на ній розквітають чарівні квіти, а люди живуть спокійно, земля не здригається від страшних вибухів, а діти вчаться, здобувають знання, щоб зробити наш край ще прекраснішим. Мир на землі — це найбільше благо, бо є тато і мама, ніхто не гине у боях, і багато радості у світі.

Ведучий 1. Так просто зрозуміти одну річ, війна ніколи не наближує мир.

І якщо ти дуже хочеш миру – ти вже припиняєш війну.

Бєлик і Лук’янченко

Мир на землі — це затишок і тиша,
Це сміх дитячий і душі політ!
Коли поет чарівні вірші пише
Про незвичайний, дивовижний світ.

Мир на землі — це росяні світанки,
Краса і творчість, пісня у гаях.
Мир на землі — це вечори і ранки
Із радістю і щастям у серцях.

Це дні роботи, сповнені натхнення,
Щасливі сім’ї, здійснення надій.
Й нас не лякають вибухи страшенні,
Й солдати не кидаються у бій.

Мир на землі — це дім і мама, й тато,
Й любові стільки — просто через край!
Це та земля, де щастя є багато
І в кожнім домі — хліба коровай!

Це та земля, де сміх і пісня лине,
А діти йдуть до школи знов і знов.
Й ніколи у боях ніхто не гине,
Бо там господар — щастя і любов!

Ведучий 1. Скільки існує людство, стільки й живе у серцях чарівна мрія про мир. Аби не війни, що прогриміли над землею за всю історію, то людство вже давно могло жити так гарно, що ми й уявити не можемо. Не вмирали б талановиті, дуже розумні хлопці і дівчата, а творили б, здійснювали свої мрії і задуми.

Андрійченко

Вірю в майбутнє твоє, Україно!

Вірю у те, за для чого жила!

Вірю у справжню, єдину країну,

У світ без війни та іншого зла!

Вірю у сили українського роду,

У дух наших предків, незламний ні на мить,

У те, що здобудем усі ми свободу

І побачимо неба блакить.

Україно, ти для мене найкраща у світі!

Ти для мене єдина, одна!

Не забуду тебе я ніколи,

поки в полі ростиме зелена трава!

Ведучий 1. Деколи у хвилини відчаю нам здається, що від нас нічого не залежить. І все що нам залишається – це тільки мріяти, але якщо мріяти щиро і відверто, то навіть маленька мрія однієї людини може співпасти з мрією другої, третьої, десятої… А коли збігаються тисячі, мільйони мрій, вони перетворюються на надію. І цю надію вже неможливо стримати, вона буде жити і змінювати наше життя на краще.

Ведучий 2. Говорять, якщо навіть забрати у людини все, у неї залишиться надія. І до поки вона з нами – нічого не страшно. Цей вогонь надії слід берегти і передавати один одному. Тільки тоді цей вогонь буде світити тим, хто заблукав і зігрівати тих, хто упав у відчай. НЕ жалкуйте цього світла, і швидше настане те саме заповітне, довгоочікуване мирне завтра на яке ми всі так надіємось.

Пісня «Україна – мати»