Довгоочікувана зустріч з бійцями-побратимами Діми Барвіна, його родиною
«ХАЙ БУДЕ МИР!»
Війна – це жах… Війна – це смерть…
Офіційно її немає, та вона поруч щодня.
Вже занадто багато ми чуємо кожен день про кроки війни.
І навряд чи ми відчуємо спокій, поки гинуть Вкраїни сини.
Щодня кожна людина прокидається з думкою:
– Стала б мирною моя Україна…– Хай скінчиться війна…
ПІСНЯ «МАЛЬВИ»
Сьогодні на Сході України йдуть військові дії, точаться криваві бої. Там вирішується доля і майбутнє України. Весь народ нашої держави об‘єднався нині проти російського агресора. Сили АТО намагаються протистояти терористам. На полі битви – солдати, воїни.
Ніщо так не об’єднує людей, як біда. Сьогодні вона на всіх одна… Війна. Хтось бере у руки зброю і йде захищати рідну землю, хтось допомагає фізично, фінансово, а хтось морально.
У прагненні підтримати наших відважних воїнів єднаються дорослі і діти. Тож сьогодні ми вітаємо наших героїв - воїнів, яких ми запросили, щоб сказати їм найщиріші слова вдячності за їх відвагу, мужність та героїзм.
Дорогі захисники! Вітаємо вас у стінах Халтурінської ЗОШ.
Вітаємо мужніх і доблесних, сміливих і хоробрих воїнів, які нині героїчно воюють, захищаючи рідну землю і кожного з нас. Не шкодуючи власного життя, захищають неньку Україну.
Ми з тобою одної крові.
Ти став рідним мені, солдате!
Я пишаюсь, мій брате тобою.
Ти пішов в бій-всіх нас захищати.
Ти молитву народу відчуєш,
Вона буде, мов щит закривати.
Знаю, зараз в окопах ночуєш
Знаю, мусиш за нас убивати.
Ти пробач, за холодні ночі,
Ти пробач, що недоїдаєш.
Я підтримати тебе хочу,
Сподіваюсь,ти відчуваєш.
Скоро ти повернешся додому
І домівка тебе зігріє.
Зніме тяжкість війни і втому,
Так,як дім тільки рідний вміє.
Повернешся в свою родину,
Та з роками війну не забудеш.
Правду,скажеш на всю Україну,
Бо боятись ти вже не будеш.
Скажи, солдате, як ти там на Сході?
У зиму цю, чи добре вдітий був?
Що сниться у холодному окопі?
Як часто рідні шлють тобі листи?
Патронів та жилетів вистачає?
Годують чим на цій війні лихій?
Чи батьків хрест тебе оберігає,
Коли ти з ним ідеш в запеклий бій?..
Якби не ти, війна б дійшла до Львова,
До Києва, Одеси і Карпат.
Не можу навіть підібрати слова,
Як біди наші б множились стократ.
Ти відсіч дав і ворог зупинився,
Не знав він, як воюють козаки.
Ти вистояв і розклад сил змінився,
Безсилі їхні танки й літаки.
Безсилі їхня жадібність та зрада,
Скажена лють і злоба зокрема.
За нами Бог, нескореність та правда,
За ними ж і минулого нема.
Прийшло велике горе на Вкраїну
в якій живу, люблю, і народився я
її загарбати, скорити хочуть нині
але ми разом, ми одна земля
І наші хлопці стали захищати
ту рідну землю, рідний свій народ
ніхто не має права так казати
що ми не нація, тут кожен патріот
І я піду, візьму у руки зброю
нікому не дозволю так чинить
щоб наші мами плакали від болю
ніхто не зможе нас скорить
Люблю я рідну мову, свою землю
люблю свій край, люблю я свій народ
і буду завжди зватись Українцем
бо я- своєї неньки патріот!
Пісня
Кожен солдат, який збирався на війну розумів, як це страшно, але , навіть, не уявляв на скільки. Здавалося, що захищати країну – легко і почесно. Мабуть із вами таке теж було?
Сценка « Як мати сина виряджає в Армію»
Мама. Не ходив би ти, синку, у солдати. Нащо воно тобі, га? Я ж тобі казала, краще женися. Он, Галя, гарна ж дівка!
Призовник. Не хочу на Гальці!
Мама. Ну тоді женися на Олі. Вона хазяєчка справна, швиденька та спритна. Хороша мені невісточка буде! Моторна!
Призовник. Не хочу я на Ольці, ма..
Мама. А ти дурний… Справді, дурний. А я би онуків гляділа.
Призовник. Так я хочу в армію, мам! В армію! Тобі з онуками почекати доведеться.
Мама: Ну, з Олею мені чекати на онуків не довелося б…
Призовник: Як це, мамо?
Мама: А так! У неї вже є двоє. Так що з такою родиною ти таки би вдома залишився.
Призовник: Ти тільки уяви мене солдатом! З автомата - жах! З кулемета - лусь! З гранатомета – гуп! На танку – впер-рьод! Ось де життя для справжнього мужика! А вдома що? Корова мукає, коза бекає, дівки під вікном співають. Нудьжище! ! (Зіває) Та ще й твої онуки перед очима гасатимуть: туди-сюди, туди-сюди…
Мама. Гаразд, гаразд, синку! Раз вирішив, то йди! Чого вже тепер! І батько твій служив, і дід, і прадід. А прапрадід, кажуть, козарлюгою був. Ось тобі торбу в дорогу збирати: 3 пари в'язаних шкарпеток з вовни кози Маньки, 3 літри молока від корови Зорьки, 3 метри сала від свині Людки, 3 десятки яєць від курки Вальки.
Призовник. Ех, ма! Та хіба ж мене там не годуватимуть?
Мама. Припас лишнім не буде…
Призовник: З вашими харчами як розтовстію, то і в танк не влізу
Мама: Ну, тоді в той, в літак сядеш. Льотчиком!
Призовник: Еге! Хіба з парашутом викинуть, бо й літак не схоче летіти.
Мама: Справді?!
Призовник: А ти ж як думала?
Мама: Тебе? З парашутом? (починає забирати в призовника припаси)
Призовник: Ти що надумала?
Мама: А то! Не дам тобі їжі. Ну-у, носки можеш брати.
Призовник: А чого? Відпустите в армію голодним?
Мама: Не вистачало ще, аби мого синочка та з літака, та на парашуті! А як голова закрутиться? Тоді що? Краще вже йди так. Ти ж у мене таке худюще…. То може на кухню заберуть, аби поправився. Картоплю чистити. Там хоч тих, парашутів нема. А я спокійніша буду. Парашут йому подавай… Ага… Ось краще бинт бери.
Призовник: А то ж нащо?
Мама: Та коли ж, Боже ж не дай, пальця на тій картоплі поріжеш, то забинтувати буде чим. Ой, я ще по зеленку побігла…
Вітер гуде музика
Ти чуєш, мамо, постріли гармати?
Ти бачиш, мамо? В небі в'ється дим
Я у руках тримаю автомата.
Не хочу, мамо, помирати молодим.
Скажи мені, не плач, ну як там батько?
"Він цим пишається, що в нього такий син?
А як сестра, чи все у неї в порядку?
Каже - "вертайся, бо у мене ти один"
А як ти сам? Скажи мені синочку
Чи ти здоровий, чи живий ти там?
Я тут в порядку, мамо, у гарячій точці
День пережив і трохи вже поспав.
Ну добре, все, пора іти, підйом вже
Не згадуй лихом, і чекайте там
Я повернусь, не бійся, кажу точно
Ми тут усі єдині - я не сам!
В цю хвилину, нажаль, ваших мам поруч немає. Але ми хочемо подякувати кожній із них за те, що зростили і виховали вас, за те, що кожної години, хвилини і миті чекають на вас, дорогих синів, вірять , що повернетесь додому живими та здоровими.
Дякуємо матерям за їх великі серця, які вміщують тривоги і болі, терпіння і віру, надію та любов. І ту материнську молитву, яка оберігає синів – захисників.
Дорогі наші хлопці, наші герої,
Ми слідкуєм за вами щодня,
Молим Бога, щоб вас не здолати,
Щоб скоріше скінчилась війна.
На екрані бачимо щорання,
Як ви билися мужньо вночі,
Радості мало, хіба що страждання,
Але раді, що ви ще живі.
То ж вертайтеся, рідні, живими,
Щоб усмішка була на лиці,
Вас чекають кохані і мами,
Та ще в декого діти малі.
Ми бажаєм Вам щастя й здоров’я,
перемоги в безглуздій війні
Хай збуваються мрії, покинуть тривоги.
Хай завжди буде мир на землі!...
Ми дякуємо Вам, дорогі захисники, за те, що забуваючи про страх, про біль, про безпеку, Ви всі як один, незалежно від віку й роду занять, встали на боротьбу з ворогом.
Кожен з Вас ясно усвідомлював, що може загинути в будь-яку секунду, але раз за разом піднімався в бій, захищаючи свій дім, свою родину, свою Батьківщину …
Пісня «Повертайся живим!»
Молитися я не втомлюся
За Україну і за Вас.
Вам до землі я поклонюся,
солдати, Ви - це все для нас.
Спасибі, що ходжу до школи,
а не шукаю укриття.
Спасибі вам за спокій вдома,
просто спасибі за життя.
Для нас немає тут загрози:
тут тиша, мир, а там - війна...
І біль, і страх, і сум, і сльози,
смерть, жах, скалічене життя.
Лише години розділяють
Вас від домівки і родин,
що щиро люблять і чекають
своїх синів, батьків, дідів.
Я б і сама пішла служити,
шкода, що не беруть малят,
тож залишається молитись
За Ваше, воїни, життя.
Герої! Ви вже вписали свій рядок у новітню історію України. На вашому прикладі, на ваших подвигах виховають не одне покоління українських хлопчаків.
Слова гідність, відданість, патріотизм сьогодні засяяли новими гранями, стали своєрідним поштовхом для переосмислення суті людського буття.
Нам невідомі всіх їх імена,
Хто їх чекає, хто за ними плаче,
Де їхній дім, як їм болить війна,
Яке в них серце - щире чи терпляче.
Як страшно їм, коли усе горить,
Коли руїни, смерть перед очима,
І як в бою важлива кожна мить,
Які в них білі крила за плечима.
Нам невідомі мрії й здобуття,
Всі їхні рани, всі слова прощання,
Вони - солдати, що кладуть життя,
Заради нас і мирного світання.
І без імен помолимось за них,
За трошки вдачі світлої, простої.
В час зрад страшних і втрат таких гірких,
І без імен вони для нас герої.
Ми просимо хвилиною мовчання вшанувати нашого земляка Барвіна Дмитра і всіх солдатів, які загинули на війні, захищаючи нас, які назавжди в нашій пам’яті залишаться героями.
Пам'ять! Гірка пам'ять війни! Вона ніколи не згасне. Вона ятрить мозок, збуджує уяву.
Пам'ять! Що ти залишила? Сльози матерів? Наречених, що не долюбили своїх хлопців? Поминальний дзвін та тепло свічки?
Хай горять свічки, як болючий щем про наших героїв, які навічно стали журавлями… Хвилина мовчання
Прийшла в нашу хату тривожна година.
Хай кожен збагне собі в безлічі справ:
Все треба зробить, щоб жила Україна,
Щоб ворог підступний її не здолав.
І хай доведеться колись недоїсти,
Чи буде в кімнатах поменше тепла,
Але не дамо ми лихим терористам
Чіплять в нашім небі чужого орла.
В цей день хай єднає нас думка єдина,
Ми зло в нашім домі долали не раз.
Все треба зробить, щоб жила Україна.
Прийміть цей заклик, як Божий наказ!
Дорогі воїни, ще ніколи ми не відчували такого щирого почуття гордості за Вас, за тих, хто ціною власного життя відстоює наше право жити, розвиватися, будувати плани, право любити рідну землю.
Знаємо, як Вам важко. Та ми щодня думаємо про Вас, щиро молимося і віримо, що скоро всі Ви, молоді й не дуже, мовчазні й жартівливі, світлоокі й темноволосі, мужні, терплячі, і небайдужі – усі до одного повернетеся додому живими та здоровими. Ми свято віримо, що ось-ось настане той світлий день, коли нам усміхнеться Перемога.
Від щирого серця дякуємо за відвагу й сміливість. Таких людей, як Ви і Ваші побратими, не так багато. Кожен Ваш крок, кожен вчинок заслуговують найвищих почестей і людської поваги, тому низько схиляємося перед Вами, наші захисники, наші воїни.
У кожного з Вас є близькі, дорогі серцю люди – мама, сестра, дружина, кохана. Нехай і вони своєю любов’ю і вірою надихають Вас, скеровують сили на захист рідної оселі, на захист своєї держави і свого народу, який віддає Вам усю шану, подяку та славу.
Ми чекаємо Вас. Ми віримо у Вас. Ми молимося за Вас.
Хай береже Вас Господь, дорогі наші захисники!
О, Боже ласкавий, з високого неба,
Послухай молитву й благання до Тебе.
Спаси Україну від злої навали,
Щоб більше дітей батьки не ховали.
В молитві до Тебе всі руки складаєм,
Стоїмо на колінах, всі щиро благаєм:
Не дай рідну землю розділити й забрати,
Не дозволь в Україні знов кров проливати.
Захисти нас, Ісусе, єдина надіє,
І Ти, Непорочна Діво Маріє.
Послухай моління наших сердець,
Інакше прийде Україні кінець.
Хай танки й бетеери не роз’їжджають,
Хай ворожі літаки не літають,
Хай не здригається від гулу земля,
Хай небо чисте над нами сія.
Не дозволь чужинцям рідну землю топтати,
Не дозволь матерям сльози знов проливати.
Захисти нас любов’ю і віру нам дай.
Щиро молиться нині український наш край!
Десятки тисяч наших синів, братів, чоловіків, коханих – патріотів нашої держави знаходяться на передовій, захищаючи неньку Україну. Сьогодні Вам, як ніколи, потрібні наша увага, добре слово, підтримка.
Учні нашої школи написали найщиріші слова подяки та підтримки у своїх листах, висвітлили свої найтепліші побажання в малюнках та приготували для вас солодощі.
Ми вручаємо їх Вам, наші герої, і просимо передати побратимам на передову. (вручення дитячих листів та малюнків)
Тримайтесь, братики! Ми з вами
У цей страшний, болючий час.
Ви стали нам захисниками,
Ми щиро молимось за вас.
Вертайтесь, рідніїі, живими!
Хай янголи вас захищають,
Своїми крилами святими
Від куль ворожих закривають.
Молитва матері - Вкраїни
Хай стане ворогам стіною...
Вертайтесь, рідні, до родини,
Вертайтесь мирною порою.
Не хочемо війни страшної!
Всі просять люди, звідусіль
Не треба люті нам чужої —
хай в Україні буде мир!
|
